This post is also available in: Русский (Russian)
Звичайна людина, коли у нього виникає якась проблема або суперечка з кимось, думає приблизно так: «Ось я зараз як піду в суд – буде вам на горіхи! Суд швидко розбереться, встановить істину і покаже вам, де раки зимують! »
І він щиро вважає, що суд буде за своєю ініціативою проводити розслідування і встановлювати істину і, звичайно ж, йому допоможе!
І яким же шокуючим буває здивування цю людину, коли суд не задовольняє його вимоги в той час, коли по суті людина таки буває прав.
«Ага, – приходить до висновку громадянин – суд купили! ну нічого, я зараз напишу в апеляційний і ось вже там же їм всім дадуть, тому що я таки правий! »
І громадянин сідає писати апеляційну скаргу в якій детально описує – як і хто несправедливо до нього поставився і як все недобре вийшло з його правами та інтересами.
А потім в апеляційному суді люди в чорних мантіях беземоційно продекламують «Апеляційна скарга не підлягає задоволенню …. Норми матеріального і процесуального права судом першої інстанції не порушені …»
«Все суди продажні і судитися у нас в державі немає сенсу» – приходить до висновку звичайна людина і надалі всім про це розповідає і запевняє – суд продажний, шукати справедливості марно навіть якщо ти маєш рацію.
Але якщо поцікавитися прийнятими судовими рішеннями в реєстрі судових рішень, то ми побачимо зовсім іншу картину:
а) судові рішення в основній своїй масі законні
б) апеляційні суди скасовують незаконні рішення судів першої інстанції і обгрунтовують в чому полягає незаконність
в) буває так, що людина тільки в касаційній інстанції доводить своє право, скасовуючи всі рішення всіх судів.
Що ж це таке? – скажете ви. Це у нас такі безграмотні судді?
Відповідаю: ні, судді у нас в основній своїй масі грамотні і приймають в більшості своїй законні рішення.
Просто справа в тому, що судовий процес – це занадто складна штука.
Судовий процес – це поле битви, на якому сторонами, як і на війні, застосовується поряд з важким озброєнням ще й стратегія і тактика, застосовуються відволікаючі удари, маскування, фіктивні маневри і позиції.
Як і на війні, до вступу в бій на певному «Бородінському полі» сторони проводять підготовку, розвідку, аналіз розвідданих, створюють резерви, створюють необхідний матеріальний ресурс і забезпечення його застосування.
Все, що я вище зазначив, пояснюється всього-на-всього однією фразою, яка викладена в статті 10 Цивільного процесуального кодексу України: «…. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог»
Як сказав французький письменник Жильбер Сесброн: «Він мав цілковиту рацію … і я теж мав рацію. Це драма всіх жителів планети Земля! Кожен по своєму правий! »
Якщо послухати одну сторону – створюється враження правоти. А послухавши іншу сторону – часто створюється таке ж враження правоти.
І ось в цій суперечці арбітру слід визначитися – А ХТО Ж З НИХ БІЛЬШЕ ПРАВ? І ХТО З НИХ ВЗАГАЛІ не правий?
Як показує практика, це не завжди просто зробити, якщо не володіти спеціальними знаннями і досвідом дослідження фактів об’єктивної реальності.
Сьогодні Суд не може підміняти сторони і за своєю ініціативою що-небудь доводити.
Завданням суду є неупереджене, всебічне і повне дослідження наданих сторонами доказів, і на їх підставі – винесення законного рішення.
У цивільному процесі, який носить змагальний характер, встановлюється в суді не об’єктивна істина, а доведеність чи недоведеність позовних вимог.
Тобто, в цивільній суперечці роль суду полягає не в встановлені істини, а у визначенні переможця.
Таким чином, висновок дуже простий: Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.
Правосуддя – складна соціальна система. Рішення по конкретній судовій справі залежить від багатьох факторів. Передбачити результат з високою часткою ймовірності дуже непросто, тому я б не радив довіряти безапеляційним райдужним прогнозам різного роду консультантів, якщо вони не підтверджені раціональним обґрунтуванням судової перспективи.
Повторюю, судовий процес – це війна.
Без наявності підготовки, ресурсів, стратегії, тактики і досвідчених полководців-адвокатів домогтися перемоги в такій війні практично неможливо.
Особливо, якщо опонентом в суперечці виступає держава.
Завжди слід пам’ятати, що ключовою фігурою у вирішенні спору є суд.
Тому завжди головна мета кожної сторони спору – переконати Суд у своїй правоті.
Як показує досвід, головним завданням адвоката в нашому суді є створення таких умов, щоб суд не знав, як в іншому порядку вирішити спір, і щоб рішення при цьому виглядало законним.
В адвокатському майстерності є цілий арсенал прийомів і методів, завдяки яким можна «здивувати» процесуального опонента, який мав, на перший погляд, всі козирі в рукаві.